Термін «консерватизм» вперше використав учень Ж. де Местра та Ф. де Бональда - Франсуа Рене де Шатобріан в 1821 році.
В своєму журналі «Conservateur» він підсумував погляди своїх вчителів та визначив цим терміном ту традицію, яка сьогодні має називу «класичний консерватизм».
Але філософський підсумок консерватизму походить значно раніше - ще від Е. Берка.
Таким чином сам термін «консерватизм» виник пізніше появи консервативної ідеології та філософії.
Згадаємо - ще Берк дав оцінку непродуманим реформам та нововведенням в своїй книзі «Роздуми щодо революції у Франції».
Але я про інше.
Сам термін «консерватизм» означає не тільки «збереження».
В індоєвропейських мовах ще - «надійність», «ефективність», «стійкість» (порівняйте «закон» «споконвічно» та ін).
А ось тут цікаво.
В Стародавньому Римі був такий бог Конс(Consus), який відповідав за вирощений та збережений на наступний посів урожай.
Тобто він був відповідальний за відтворення та постійне народження у вигляді незмінного відновлюючогося процесу успіху - творчості благ та цінностей на конкретному ґрунті (культурі).
А ще був Бог Лібер (Liber), який відповідав за тимчасову та миттєву насолоду зі зібраного урожаю.
Це стосувалося аграрного циклу та зовнішнього світу та його ушляхетнення.
Але бог Конс відповідав ще й за ушляхетнення внутрішнього світу людини, нагадуючи їй про тяжку працю на ниві самовдосконалення.
А це, як ми знаємо, тяжкий процес - адже шляхетність вимагає постійних зусиль, які пов’язані з творчістю та підтримкою деяких цінностей, які зростають на конкретному ґрунті (культурі).
Тому Конс відповідав ще й за розуміння, і саме звернення до нього робило людину розуміючою та усвідомленою (conscius).
Звідси також походить здатність рахуватися з розумінням та думками іншої людини, як цінністю, що проявляється в згоді та однодумсті (consesus)
Відповідно будь-яке явище у римлян розглядалося з точки зору руху в бік Вічності (consecrato), що гарантувало успіх, на відміну від profanatio - непросвітлений та не посвячений стан повного нерозуміння, який веде не лише до неуспіху, а й загибелі.
Істина, для римлян, полягала в знанні мір та меж продуктивного, єдності минулого, сьогодення та майбутнього, - в наслідках та взаємодії...
В історико-культурній та політичній дійсності саме через бога Конса, для будь-якого римлянина, проявлялася будь-яка традиція успіху, який хотілося мати і в майбутньому
Так що історія дає нам іноваційні уроки - зміни та розвиток ефективні, поки пам’ятають про свій зв’язок та приналежність до тієї постійності, яка їх підтримує...