Є помилкою вважати, що лібералізм є лише соціально-економічною системою. Це також система певного бачення людини. Вона полягає в тому, що антропологічна ліберальна концепція - це уявлення про людину, як про не-соціальну, неподільну істоту (грецьк. ?τομος лат. individuus – «неподільний»).
Тому лібералізм аналізує суспільство виходячи з такого собі «атомарного індивідуума». А це можна зробити, лише ліквідовуючи всі структури до яких людина належить (батьківщина, національність, шлюб, сімейні відносини, статеві ознаки та ін.)
Ствердження такого людського типу йде пліч-о-пліч з пануванням ринкових цінностей над всіма іншими: в ліберальному суспільстві все піддається підрахунку та ціні.
Але капіталізм це ж не тільки ринкові відносини – це також режим накопичення, який складається з сукупності соціальних відносин, в числі яких товарно-грошові відносини, взаємовідносини заробітної плати та уречевлення (verdinglichung) соціальних відносин, викликані фетишизмом товару.
А це призводить до появи особливого людського типу (нomo oeconomucus), який постійно шукає шляхи отримати з усього можливого максимальний приватний інтерес.
Цій ідеології та такому типу людини на сьогодні можуть протистояти лише форми культури та сакральності, які відмовляються підкорятися духу прибутку, раціоналізму душі та ідеології тіла.