Мерзенна атака ХАМАСу та рішуча відповідь Ізраїлю служать корисним нагадуванням про добре відомі подвійні стандарти лівих активістів.
Подібно до тих американських республіканців, які не в змозі побачити захист України від російської агресії з будь-якою моральною ясністю – називаючи це «територіальною суперечкою» – деякі коментатори неохоче засудили тероризм ХАМАСу, принаймні без попередньої відповідної «контекстуалізації».
Однак ця атака також виявила нещодавніший і тривожний троп, який укорінився по обидва боки політичного спектру: ідеї, що Сполучені Штати можуть зосередитися лише на одному питанні.
Адміністрація Байдена, яка бажає перегорнути сторінку після Іраку та Афганістану, легковажно поставилася до Близького Сходу. Звідси поспішний вихід із Кабула та рефлексивні зусилля відновити угоду з Іраном епохи Обами – навіть ціною обурення традиційних союзників США в регіоні або розширення можливостей Тегерану подвоїти свою підтримку ХАМАСу та Хезболли.
Є ті праві, такі як колишній співробітник Пентагону Елбрідж Колбі, які стверджують , що підтримка Ізраїлю та/або протистояння Китаю не підлягають обговоренню – і що це має відбуватися ціною політики США щодо України. Сенатор Джош Хоулі заявив, що «Ізраїль [опинився] перед екзистенційною загрозою». Будь-яке фінансування для України має бути негайно перенаправлено до Ізраїлю».
Хоча деякі компроміси, безсумнівно, існують, Сполучені Штати не можуть зосередитися лише на вузькій розумінні критичних проблем, з якими стикається світ, особливо якщо вони пов’язані між собою. Якщо останні події щось демонструють, то це те, що існує міжнародна коаліція (якщо хочете - «вісь зла»), яка прагне замінити те, що залишилося від «міжнародного порядку, заснованого на правилах», варварством та принципом «сила робить правду». І ці сили крокують по Україні, по Близькому Сході та незабаром можуть підпалити й Індо-Тихоокеанський регіон.
Для Америки та її союзників єдина ефективна стратегія полягає в тому, щоб придушувати зусилля наших супротивників у зародку, де би вони не підіймали свої голови – у Східній Європі, на Близькому Сході та в Індо-Тихоокеанському регіоні. Вибірковість у відповідях не є проявом розсудливості чи тонкого розуміння відносної терміновості. Це сигналізує лише про слабкість, тим самим заохочуючи наших ворогів до ще більш нахабної поведінки.
Бути світовим поліцейським, звичайно, дорого. Однак якщо є щось гірше, ніж взяти на себе цю роль, то це для американців чи британців прокинутися у світі, у якому немає поліцейських – або у світі, який контролюється іранськими муллами, владіміром путіним та Сі Цзіньпіном.
За замовчуванням, це світ, який Сполучені Штати обов'язково отримають, якщо відійдуть від протистояння.
Не звертайте уваги на казки ізоляціоністів: лідерство США, а не його відсутність, спонукає наших союзників активізуватися та робити більше.
Ніхто не міг замінити США в Афганістані, коли Байден прийняв рішення про вихід влітку 2021 року.
Але Україна продемонструвала, що відбувається, коли США активізуються.
Масштаби допомоги США (і Великої Британії) Україні – яка багато в чому все ще не відповідає нагоді – змінили розрахунки європейців.
Вже зараз лише інституції ЄС надають Україні більш ніж утричі більше гуманітарної та фінансової допомоги, ніж Сполучені Штати.
Разом європейські уряди та Брюссель надають майже вдвічі більше військової та невійськової допомоги Україні, ніж Вашингтон.
Тим часом такі країни, як Польща, значно перевищують свої зобов’язання щодо витрат на оборону.
Навіть з боку Німеччині, якщо й надходить повільно, але вона є реальною.
Розмови про вибір і компроміси щодо України вводять в оману.
За мізерну частину бюджету Пентагону українці принижують російську армію, щоб та не могла загрожувати НАТО протягом наступних поколінь.
Жодна з основних систем озброєнь, переданих Україні, не потрібна ані Тайваню, ані Ізраїлю, і фактично їх заміна в запасах США більш досконалими альтернативами давно назріла...
Існує безліч внутрішніх політичних викликів – від південного кордону та кризи з фентанілом до зростання вартості життя – які потребують вирішення.
І все ж, окрім дисфункційної політики Сполучених Штатів, заворушення в Ізраїлі є своєчасним нагадуванням про те, що США повинні бути в змозі вирішувати більше, ніж лише одну проблему одночасно...
Далібор Рогач - старший науковий співробітник Американського інституту підприємництва у Вашингтоні