Тут мене запитали, що є головним завданням українського консерватизму.
На мою думку це має бути подолання колоніальних норм, стереотипів взаємин та регуляцій, - як основних перешкод соціальному поступові та повернення до сутнісних властивостей українського суспільства, які були придушені іншорідними культурами в період поневолення.
Якщо в часи колоніального поневолення українські традиції руйнувалися геноцидами й етноцидами та придушувалися спочатку московським ординством, потім - марксизмом-ленінізмом, то зараз імпортованою ЛГБТ-ідеологією.
Спільними для всіх них є те, що у них переважають руйнівні для української нації «цінності» - заперечення українських національних традицій.
Оскільки основною соціальною «цінністю» для них є індивід, позбавлений власних традицій та родини.
Згідно ж української традиції, основною прокреаційною цінністю народу, продуцентом і оберегом традицій, носієм культури, господарським і громадським суб’єктом, який здійснює патернальну функцію щодо своїх членів є родина.
А традиційне українське суспільство, відповідно, є спільнотою родин.
І саме родина має стати соціальним суб’єктом суспільства, відповідальним перед нацією.
Тому першочерговим завданням консерватизму в соціальній сфері є відродження родини в усіх її функціях та суб’єктності.