Стародавні греки вважали поліс місцем, де вільні люди могли жити разом, щоб діяти спільно. У полісі кожен міг заробити «безсмертну славу» та увічнити себе в історії.
Достатньо було вийти на агору та перевершити рівних собі не в примусі, а в кращій дії, - aristeuein, яка б переважила інші за своєю силою впливу на долі всіх.
Звідси і з'явився термін «аристократ», від слова aristoi - «кращий».
В античній Елладі працю раба не мислили гідною людини – адже те, що він створює, майже моментально зникне (з'їдене, як оливки, або випите, як вино).
Ненабагато вище ставилася і праця майстра, який виробляє столи, стільці або навіть статуї. Так, ми живемо в світі вироблених ним речей, які не зникають так само швидко, як кусень хліба. Але і в тривалості існування них, немає жодних претензії на те, аби наблизитися до безсмертя богів.
Можливість бути ближчим до безсмертних богів дає смертним не праця, не виріб, а дія, вчинок (в євангельській версії це звучить, як «діяння»), звістка про яку буде передаватися з покоління в покоління і залишиться у віках.
Тобто індивід воістину стає людиною, тільки тоді, коли діє проти всіх раціональних очікувань та запускає в хід екстраординарний вчинок, який задає новий орієнтир для всіх інших, якщо вони, звичайно, захочуть залишитися в пам'яті століть.
***
Свою найкращу книгу The Human Condition («Становище людини») Ганна Арендт присвятила Мартінові Гайдеґґерові, що був для неї людиною, якій вона «залишалася вірною і невірною, але першим і другим її почуттям завжди керувала любов».
Тут вона вводить такий термін, як vita activa («активне життя»), яке поділяється на працю (роботу), творення (виготовлення) та дію (вчинки), протиставляючи це vita contemplativa (« споглядальне життя»).
1. Праця є першим видом vita activa – вона спрямована на задоволення біологічних потреб для збереження і розмноження виду. Оскільки ці потреби ніколи не можна раз і назавжди задовольнити, праця є нескінченною. Таким чином, праця являє собою циклічний процес, що повторюється.
Якщо в античності працею займалися раби, то в Новий час кожен став визначатися своєю працею, кожен з нас повинен виконувати певну роботу, аби задовольняти свої потреби. Але праця дуже важлива, так як енергія, яку людина вивільняє і споживає при роботі, служить для збереження самого життя. Ганна Арендт каже, що якби ми коли-небудь змогли звільнитися від праці, то свобода була б для нас безглуздою, - ми потребуємо праці. Також вона висловлює думку, що прогрес у виробництві знецінює працю і предмети споживання.
2. Творення є майстерністю наших рук, які виробляють безліч речей та складають середуовище, штучний світ, який нас оточує. Будь-яке творення є насильним - воно руйнує природу для створення свого предмета. Наприклад, вирубують дерева, щоб отримати деревину.
Арендт підкреслює відмінність між ремісниками і рабами в Стародавній Греції. У той час, як ремісники своїм розумом створювали щось нове своїми руками та «ходили працювати в люди, вільно пересуваючись в публічній сфері», раби за допомогою свого тіла забезпечували свої потреби та господарів. Тим більше, ті, хто щось створює, все ж таки залишають свій слід на цьому світі, можуть присвятити себе майстерності і зосередити свої сили на творчості і мисленні.
У Новий час відбулися зміни в розумінні праці і творчості.
3. Завдяки дії ми відрізняємося від інших, стаємо унікальними істотами.
На відміну від виготовлення, дія неможлива в ізоляції. Дія завжди знаходяться серед людей і спрямовані на них, і це породжує людські відносини. Різноманітність серед людей дозволяє спостерігати за дією з різних точок зору. Дія має безмежні наслідки і часто виходить далеко за рамки того, що ми могли очікувати.
***
Новий час породив таке явище, як відчуження від світу. Це сприяло поступової втрати сенсу активного і споглядального життя. Споглядання стало безглуздою діяльністю. Сама думка стала функцією, характерною не тільки для людини, але і для техніки. Праця стала все більш автоматизованим процесом. Здатність діяти стала виключною прерогативою вчених, які завжди вважалися найменш політичними членами суспільства. Результатом стала деполітизація і передача ї влади в руки небагатьох.
Арендт критикує сучасне суспільство за те, що воно віддає перевагу економічній дії, і стверджує, що політичний характер дії, що зв'язує людей одних з одними і виправдовує людське існування, повинен бути відновлений.