Коментар-відповідь жорстким агресивно-моралізаторським критикам, що, як на мене, дещо однобоко занурилися у викривання «лицемірства» і морально-політичні звинувачення республіканської більшості (яка насправді стоїть за white paper і 12 питаннями конгресмена Гарсії і далі спікера Джонсона):
Розглянемо реалії, а не, на мій погляд, абстрактну теорію.
1. Дотеперішня стратегія адміністрації Байдена і демократів, зокрема управління ескалацією, довела свою безперспективність і кінцеву тупиковість для України, чому є багато свідчень, у т.ч. остання фундаментальна військово-аналітична стаття Залужного в The Economist.
2. Моралізаторство і публічний шантаж Заходу і «гра на публіку» Зеленського давно вичерпали свій обмежений потенціал, корисний і ефективний на початку й неефективний і навіть шкідливий вже тепер.
3. Нескінченна «війна на виснаження», за яку ми платимо життями і руйнуванням країни, а американські платники податків нескінченним великим фінансуванням, неприйнятна ані для України, ані для американських виборців (усі соціологічні тренди про це свідчать).
4. Необхідно усім шукати вихід з вбивчого і безперспективного замкненого кола.
В житті різні методи бувають дієві залежно від реальних обставин. Зокрема, й метод «айкідо» по відношенню до критично важливих республіканців США (використання чужої енергії для власних цілей, якщо не маєш власних сил).
5. Нам треба досягти власних цілей в Україні - вижити і добитися тієї або іншої прийнятної форми перемоги в екзистенційний війні з варварською Ордою - а не вчити когось (американців і Захід) моралі і правильного життя.
6. Шлях до виживання і перемоги, зокрема і до перезавантаження міжнародної ситуації на користь Украіни (в т.ч. з потенційним застосуванням айкідо до формальної риторики республіканців), як на мене, лежить передусім всередині України (а не ззовні) - це всебічна мобілізація нації в стилі Британії Черчилля.
7. Тож нам в Україні треба скористатися очевидною «кризою жанру» Зеленського і з допомогою американських і західних партнерів або йому «допомогти прозріти», щоб він з симулякра Черчилля перетворився на справжнього «лідера нації» функціонуючого як «Черчилль», або ж пішов у відставку і дав можливість обрати в Раді нового голову/в.о. президента (як у свій час у 2014 р. Турчинова) і сформувати вже без нього владу і уряд національної єдності та порятунку з метою реальної мобілізації країни на війну за виживання.
8. Я на цьому постійно наголошую - шанс на перезавантаження на користь України ситуації на Заході, особливо у США, ми отримаємо лише після кардинальних змін всередині України. Якщо мобілізуємо країну як Великобританія Черчиля після травня 1940 року і доведемо світу, свою спільну національну затятість битися за виживання і перемогу до кінця.
9. Висновок.
І нинішня формальна риторична позиція республіканців нам в цьому може бути насправді на руку, бо ставить головне питання - про стратегію перемоги.
Відповідь республіканцям маємо дати передусім ми, українці, самі.
Це всебічна мобілізація (політично-світоглядна, кадрово-інтелектуальна, військово-технологічна і військово-промислова, економічно-соціальна) на війну за виживання і перемогу над варварською навалою на базі формування влади національної єдності і порятунку.
Маємо самі поводити себе адекватно цьому екзистенційному виклику.
І вже на цій основі звертатися/просити/вимагати до США і Заходу щодо надання адекватної допомоги.
Адекватної і нашим цілям та нам самим.
(Це буде зокрема і відповідь на раціональні питання республіканців, на які вони уповноважені американськими виборцями, про що теж не можна забувати.)
Віктор Вовк - кандидат фізико-математичних наук, асоційований член «Римського клубу» та віце-президент Української асоціації Римського клубу.