Сьогодні президент України анонсував прийняття найближчим часом нового закону про так звані "національні спільноти", розкритикувавши поняття національні меншини. Попередньо можна зробити висновок, що президент під національними спільнотами має на увазі етнонаціональні групи (поляки, румуни, білоруси, вірмени, греки, словаки, німці, євреї та ін.) . Але йому його радники не пояснили, що називати ці групи спільнотами з наукового погляду невірно, адже вони є лише частинами спільнот, основне ядро яких проживає поза межами України. Тому з огляду на поширеність неправильних уявлень про етнонаціональну структуру України, подаю ще раз допис, який я опублікував минулого року.
Не лише на побутовому рівні, але і в засобах масової інформації України та навіть в навчальній літературі є повне нерозуміння того, якою є етнонаціональна структура населення держави і як правильно називати різних суб’єктів етнонаціональних взаємин. Навіть в регіональних статистичних збірниках можна прочитати «Така-то область є багатонаціональним регіоном, де проживає понад сто націй і народностей». Чому якраз сто? Бо так було прийнято писати ще в радянські часи.
То скільки насправді етнічних націй проживає в Україні? Відповідаю: лише одна, українська етнічна нація. Тобто ядром етнонаціональної структури України є українська етнічна нація, яка сформувалася на цій території, дала назву країні, визначила її ідентичність та культурну окремішність. Політичні прагнення українського етносу забезпечили і створення держави Україна, тому в основі її території на понад 95 % - українська етнічна територія. Отже, етнічні українці в Україні є державоформуючим народом чи державотворчою нацією. Дехто називає етнічних українців в Україні титульною нацією. Це не зовсім коректно, оскільки знижує статус українського народу, бо титульними в етнології прийнято називати народи, які дали назву певній території, але зараз в її межах становлять величезну меншість (наприклад, карели в Карелії, комі – в Республіці Комі). Тобто ці народи виконують лише титульні, але не державо формуючі функції.
Хто ще, окрім етнічних українців, проживає в Україні? Невеликі корінні народи (кримські татари, гагаузи, караїми), батьківщиною яких є не вся територія України, а лише окремі ареали, та етнічні групи (білоруси, болгари, греки, росіяни, румуни, угорці та ін.). Чи можна говорити, що в Україні проживає болгарський етнос чи, скажімо, румунський етнос? Ні, болгарський етнос проживає в Болгарії, а румунський – в Румунії. В Україні проживають лише частини цих етносів, тобто етнічні групи. Що ще важливо: і невеликі корінні народи, і етнічні групи є у відношенні до української етнічної нації етнонаціональними меншинами. І в цьому немає ніякої дискримінації, це міжнародна практика.
Але уточнення потребують й інші означення, які неправильно трактувалися і в засобах масової інформації, і навіть за результатами перепису 2001 року. Це стосується виділення окремих етнографічних груп українського народу (бойків, гуцулів, лемків та ін.) як окремих субетносів. По-перше, проводити перепис в розрізі таких груп – це була безпрецедентна в світі дурня, і надалі цього категорично не можна робити, по-друге, субетноси – це вкрай віддалені від основного ядра народу групи, які вже мають самоназву й окрему самосвідомість, можуть бути основою формування нових етносів, що зовсім не характерно для бойків, гуцулів, лемків, яких просто треба називати так як є – етнографічними групами українського народу.
Не можна було ідентифікувати як окремий субетнос так званих русинів, які просто є псевдоетноспільнотою, спроектованою зовнішніми недоброзичливими до України середовищами для відокремлення українців Закарпаття від решти народу.
І ще: в Україні зараз говорять про формування української політичної нації. Але це не окремий народ і не етнічна нація, а громадянське об’єднання, основу якої становлять представники всіх етнічних спільнот і груп, які визнають саме Україну своєю батьківщиною, поважають українські державно-політичні традиції й українську мову як державну та інтегруючу для всього суспільства.