Нормальне суспільство має бути різноманітним та плюралістичним. У ньому має бути безліч відкритих можливостей, вестися невимушений діалог, вільно вибиратися баланс між духовними і матеріальними компонентами.
Справедливість, свобода, гармонія, турбота про загальне благо є одними з найпоширеніших цінностей для всіх нас. І вони є набагато важливішими за жадібність та жагу наживи.
Бо саме таке суспільство є нормальним, на відміну від того, яке засноване на егоїзмі.
А це, навіть у найзагальнішому та приблизному вигляді, повністю контрастує з тим, що є навколо нас.
Існуючий стан справ ненормальний. Це якась патологія.
Жодних постулатів, жодних серйозних програм, жодної ідеології, жодної філософії, жодного бачення майбутнього…
Натомість всі цікаві думки, ідеї, пропозиції, любі ствердження "за" чи "проти" просто провалюються в багно сірості та примітивізму.
Тому для вироблення ціннісної платформи, яка готова протистояти сьогоднішньому стану речей за право визначати майбутнє, нам потрібно напружити власну уяву, схопити реальність, здійснити широку ревізію гуманітарних та соціальних концепцій, дослідити попередню систему координат та неупереджено розшифрувати виклики сучасності.
І лише після цього можна говорити про формування консервативного проєкту.
І ставити питання про його політичну імплантацію.
А питань багато: економіка та технології; ґендер та фемінізм; державне правонаступництво та громадянство; расизм та постколоніальні студії; освіта та культура; свобода особистості та виборчі цензи; глобалізм та національний суверенітет; екологія та охорона здоров’я…